Єдиним ссавцем, що пристосувався до тривалого польоту є кажан. Він належить до родини рукокрилих, яка налічує аж 950 видів. В Україні існує понад 25 видів кажанів – підковоніс, нічниця, вухань, вечірниця, лилик, нетопир, широковух, довгокрил та інші.
Усі види кажанів України занесені до Червоної книги України і усі вони знаходяться під охороною національного законодавства – законів України «Про Червону книгу України», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища». Особливий охоронний статус цих тварин визначено також національними законами про приєднання до відповідних міжнародних договорів.
Всі види кажанів української фауни є виключно комахоїдними – харчуються комарами, жуками, метеликами й іншими, збираючи їх із поверхні водойм, кори дерев та ловлячи в повітрі; деякі види здібні до полювання на павуків (для порівняння: крилани субтропіків і тропіків споживають також квітковий нектар, одночасно запилюючи рослини, які цвітуть тільки в темну пору доби). Впродовж ночі кажан може вполювати таку кількість комах, яка сумарно дорівнює 1/3–1/2 масі його тіла (скажімо, один представник середнього за розміром виду може здобути 4 тис. комарів). Відповідно, рукокрилі є важливими природними регуляторами чисельності багатьох видів комах, серед яких – чимало таких, що завдають збитків господарській діяльності людини. На людей кажани не нападають. Укуси і подряпини тварини можуть залишити тільки в разі самозахисту. Вчені вважають, що зростання лісу завдяки знищення кажанами шкідливих комах прискорюється на десять відсотків. Оскільки комахи є переносниками небезпечних для людини хвороб, завдяки полюванню на них рукокрилих ризик захворіти небезпечною хворобою значно зменшується.
Кажани України не будують гнізда та не риють нори – вони використовують виключно ті сховища, які надає їм природа чи людина. Це дупла та тріщини у старих лісових деревах; це печери, штольні та гірські тріщини; це щілини та підвали у будівлях людей. Тому, з одного боку, знищення лісів та паркових зон змушує рукокрилих постійно шукати нові сховища у міському ландшафті, а з іншого, міське середовище приховує багато небезпек. Серед них – нерозуміння та жорстокість з боку людей, різноманітні антропогенні «пастки» (відкриті вікна, кватирки та системи вентиляції), руйнація сховищ під час ремонтних та демонтажних робіт у будинках та квартирах.
Рукокрилі не адаптовані до співжиття з людьми й тому дуже вразливі. У першу чергу нам, людям, не треба боятися та панікувати у разі виявлення сусідства з кажанами. Вони вимушено опинилися поряд з нами – у них немає вибору.
Щоб зберегти популяції цих казкових тваринок, треба зберігати горища домівок, дупла дерев, де вони мешкають.
htt://kazhan.org.ua/ukr/library/bngf.htm
https://www.eurobats.org/sites/default/files/documents/publications/lea…