ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ У ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
Пільги та гарантії
Усі неповнолітні мають право на певні пільги щодо робочого часу, заробітної плати та надання відпусток. Зокрема, для всіх працівників, які ще не досягли вісімнадцяти років, чинним законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП становить 40 годин на тиждень, то підлітки віком до шістнадцяти років не повинні працювати понад 24 години на тиждень, а працівники віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років — понад 36 годин на тиждень (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП). Водночас, заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їх робочого часу виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу. Тобто працівники-підлітки хоч і працюють, порівняно з дорослими, протягом меншого проміжку часу, але мають право на оплату своєї праці у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.
Тривалість же робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вищевказаної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку (оскільки працюючі учні можуть мати різний вік, то і половина максимальної тривалості їх робочого часу буде дорівнювати або 12 годинам — для осіб у віці до шістнадцяти років, або 18 годинам — для осіб у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років на тиждень). Ось ця тривалість робочого часу вже не є тривалістю скороченого робочого часу — це передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочого часу для вказаної категорії працівників. Через це й робота учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, оплачуватиметься пропорційно відпрацьованому ними часу — тобто при вказаній тривалості робочого часу виплачуватися працівникам буде не повна тарифна ставка, а лише її половина (чи відповідна менша її частина, якщо тривалість робочого часу учнів буде меншою від встановленої законодавством максимальної межі).
Щодо щорічних відпусток, то відповідно до ч. 1 ст. 195 КЗпП вони надаються неповнолітнім працівникам у зручний для них час (щоправда, це не означає, що працівник-підліток вправі у будь-який час вимагати від роботодавця надання відпустки — просто при складанні графіка відпусток роботодавець і профспілковий орган зобов'язаний враховувати побажання неповнолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки). Тривалість же щорічної відпустки згідно з ч. 2 ст. 75КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України "Про відпустки" становить для неповнолітніх працівників тридцять один календарний день (зрозуміло, що відпустка такої тривалості надаватиметься працівникові лише за той період роботи, поки йому не виповниться вісімнадцять років — після досягнення цього віку щорічна основна відпустка обчислюватиметься вже з розрахунку двадцяти чотирьох календарних днів). Крім того, за перший рік роботи працівникам, молодшим вісімнадцяти років, мають бути надані за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості. Якщо ж неповнолітній був прийнятий на роботу після затвердження графіка відпусток, час надання йому щорічної відпустки за перший рік роботи, з урахуванням його побажання, повинен бути встановлений шляхом доповнення графіка відпусток роботодавцем, за узгодженням з профспілковим комітетом підприємства. При цьому відпустка має бути надана неповнолітньому працівникові у повному обсязі, а не пропорційно відпрацьованому ним часу.
Відповідно до ст. 196 КЗпП для всіх підприємств, установ та організацій встановлюється квота для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, ( протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і вперше приймаються на роботу, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу. У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування зазначених категорій молоді з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (зараз ця сума складає 3200 гривень) за кожну таку відмову.
Підстави та порядок звільнення
Звільнення неповнолітніх працівників з ініціативи роботодавця згідно зі ст. 198 КЗпП допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою відповідного органу у справах. Наслідком відсутності такого погодження на звільнення (воно має кваліфікуватися як звільнення без законних підстав) буде поновлення на роботі неповнолітнього працівника з оплатою йому вимушеного прогулу. Водночас, одержання подальшої (вже після звільнення) згоди відповідного органу у справах неповнолітніх на звільнення працівника, що не досяг вісімнадцяти років, не буде суперечити чинному законодавству, оскільки у ньому не передбачено, що згода на звільнення має бути попередньою.
Крім цього, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП (тобто у разі змін в організації виробництва і праці; виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації працівника або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу), провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
Цікавою особливістю припинення трудових правовідносин з неповнолітніми також є те, що відповідно до чинного законодавства розірвати трудовий договір з працівником, який ще не досяг вісімнадцяти років, можна не тільки з ініціативи роботодавця та самого неповнолітнього працівника, а й з ініціативи батька чи матері (усиновлювача чи піклувальника) останнього, а також державних органів і службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Щоправда, цей варіант припинення трудових відносин з неповнолітнім можливий лише у разі, коли подальше виконання трудового договору загрожує його здоров'ю або порушує його законні інтереси (наприклад, заважає навчанню неповнолітнього).
Звичайно, для роботодавця, при виконанні усіх вимог чинного законодавства, підлітки навряд чи можуть бути привабливою робочою силою — вже надто багато пільг та обмежень у застосуванні їх праці. Саме тому неповнолітнім бажано завчасно потурбуватися про свою правову захищеність — укласти з роботодавцем при прийнятті на роботу трудовий договір у письмовій формі (тим більше, що це прямо передбачено у п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП), в якому були б обумовлені місце роботи, трудова функція, яку має виконувати працівник, розмір та терміни видачі заробітної плати, режим праці та відпочинку. За таких умов жоден роботодавець не зможе безкарно використати неповнолітню особу (нехай навіть наївну та недосвідчену) як дешеву (чи, взагалі, безкоштовну) робочу силу.
За більш детальною інформацією звертайтеся до Новопсковського районного центру зайнятості за телефоном: 2-15-80 або за адресою смт. Новопсков, вул. Шкільна, буд. 3, кабінет № 1,8,11.